1 Ліпше шматок хліба та мир до нього,
ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
2 Розумний слуга старшує над ганебним сином,
— з братами він розділить спадщину.
— з братами він розділить спадщину.
3 Як горно срібло, а вогонь золото,
так Господь випробовує серце.
так Господь випробовує серце.
4 Злочинець уважний на згубну мову,
а брехун прислухається до лукавого язика.
а брехун прислухається до лукавого язика.
5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає;
і хто нещастю радий, той не уникне кари.
і хто нещастю радий, той не уникне кари.
6 Вінець старих людей — сини синів;
слава ж дітей — їхні батьки.
слава ж дітей — їхні батьки.
7 Не личить дурневі наказуюча мова,
тим менше князеві — уста брехливі.
тим менше князеві — уста брехливі.
8 Гостинець — самоцвіт для того, хто його має:
куди б не обернувсь він, матиме щастя.
куди б не обернувсь він, матиме щастя.
9 Хто провину покриває — той любови шукає;
хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
10 Більше картання проймає розумного,
аніж дурного сто ударів.
аніж дурного сто ударів.
11 Лихий шукає тільки заколоту,
тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат,
аніж на дурня, коли він шаліє.
аніж на дурня, коли він шаліє.
13 Хто за добро злом платить,
від хати того зло не відійде.
від хати того зло не відійде.
14 Почати сварку — немов випустити воду:
покинь спір, заки зчиниться сварка.
покинь спір, заки зчиниться сварка.
15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує,
обидва вони огидні Господеві.
обидва вони огидні Господеві.
16 Навіщо гроші в руках дурня?
Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
17 Друг любить протягом усього часу;
він братом буде, коли спаде нещастя.
він братом буде, коли спаде нещастя.
18 Не має глузду той, хто зобов'язується
і дає запоруку перед ближнім.
і дає запоруку перед ближнім.
19 Хто любить рани, той любить сварку;
а хто нахабний, той занепаду шукає.
а хто нахабний, той занепаду шукає.
20 Підступне серце добра не знаходить;
язик лукавий у біду потрапляє.
язик лукавий у біду потрапляє.
21 Хто народжує дурня — собі на журбу народжує;
тим то батько дурного радощів не знає.
тим то батько дурного радощів не знає.
22 Веселе серце — ліки добрі;
а дух прибитий висушує й кості.
а дух прибитий висушує й кості.
23 Гостинці з пазухи бере безбожний,
щоб скривити стежки правосуддя.
щоб скривити стежки правосуддя.
24 Мудрість у розумного перед очима,
дурного ж очі на край землі несуться.
дурного ж очі на край землі несуться.
25 Безумний син своєму батькові досада,
і гіркота тій, що його вродила.
і гіркота тій, що його вродила.
26 Карати справедливого не добре,
як і бити благородного за правоту.
як і бити благородного за правоту.
27 Хто в словах здержливий, той має знання,
і розумний той, у кого кров холодна.
і розумний той, у кого кров холодна.
28 І дурень, як мовчить, здається мудрим,
і розважливим, як стулить губи.
і розважливим, як стулить губи.
Книга приказок Соломонових, 17 глава