1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї,
прихили ухо твоє до розуму мого:
прихили ухо твоє до розуму мого:
2 щоб ти зберіг собі розсудок,
і щоб наука уста твої зберегла.
і щоб наука уста твої зберегла.
3 Бо мед із уст чужої жінки капає,
і бесіда її масніша від олії,
і бесіда її масніша від олії,
4 але скін її гіркий, немов полин,
і гострий, наче меч двосічний.
і гострий, наче меч двосічний.
5 Ноги її низходять до смерти,
кроки її простують до Шеолу.
кроки її простують до Шеолу.
6 Стежки життя вона не знає;
хода її непевна, їй до того байдуже.
хода її непевна, їй до того байдуже.
7 Отож, сину мій, слухай мене,
не відступай від слова уст моїх.
не відступай від слова уст моїх.
8 Відсторони твою дорогу геть від неї,
не наближайсь до дверей її дому,
не наближайсь до дверей її дому,
9 щоб не довелось віддати іншим твою славу,
а твоїх літ — людям немилосердним;
а твоїх літ — людям немилосердним;
10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці,
щоб труди твої не переходили в чужий дім,
щоб труди твої не переходили в чужий дім,
11 щоб не стогнав ти по тому,
як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
12 щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів,
серце моє погордувало докором?
серце моє погордувало докором?
13 Я голосу вчителів моїх не слухав,
і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
14 Я мало не потрапив у крайнє лихо
поміж зборищем-громадою!”
поміж зборищем-громадою!”
15 Пий воду з твого водозбору,
воду, що б'є із власної криниці.
воду, що б'є із власної криниці.
16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо,
твої потоки по майданах?
твої потоки по майданах?
17 Нехай будуть тобі одному,
а не чужим разом з тобою.
а не чужим разом з тобою.
18 Нехай живець твій буде благословенний,
втішайся дружиною твоєї юности.
втішайся дружиною твоєї юности.
19 Премила лань! Люба сарна!
Нехай її чари упоюють тебе повсякчас,
у любощах її стало кохайся!
Нехай її чари упоюють тебе повсякчас,
у любощах її стало кохайся!
20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою,
до грудей сторонньої горнутись?
до грудей сторонньої горнутись?
21 Дороги людські в Господа перед очима,
і він вирівнює всі стежки їхні.
і він вирівнює всі стежки їхні.
22 Злого ловлять власні переступи,
у пута власного гріха він потрапляє.
у пута власного гріха він потрапляє.
23 Він помирає з-за браку науки,
з-за своєї надмірної глупоти він блукає.
з-за своєї надмірної глупоти він блукає.
Книга приказок Соломонових, 5 глава