1 Мій сину! Зберігай мої слова,
заповіді мої сховай у себе.
заповіді мої сховай у себе.
2 Додержуй мої заповіді, — і будеш жити,
— і мою науку, як твоїх очей зіницю.
— і мою науку, як твоїх очей зіницю.
3 Собі до пальців їх прив'яжи
та напиши їх на таблиці серця свого.
та напиши їх на таблиці серця свого.
4 Скажи до мудрости: “Ти сестра моя”,
а розум назви другом,
а розум назви другом,
5 щоб він зберіг тебе від чужої жінки,
від незнайомої з звабливими словами.
від незнайомої з звабливими словами.
6 Раз якось, коли через вікно мого дому,
крізь ґрати я дивився,
крізь ґрати я дивився,
7 побачив я посеред простодушних,
помітив я між хлопцями юнака безумного.
помітив я між хлопцями юнака безумного.
8 Він проходив вулицею коло її закутка,
і простував дорогою до її дому,
і простував дорогою до її дому,
9 присмерком, вечірньою порою,
у глупу ніч та в темряві, -
у глупу ніч та в темряві, -
10 аж ось назустріч йому жінка,
одягнена, немов повія, хитра серцем.
одягнена, немов повія, хитра серцем.
11 Вона — пристрасна й нахабна,
ноги її не посидять у хаті.
ноги її не посидять у хаті.
12 То на вулиці, то на майданах,
на всіх розпуттях у засідку сідає.
на всіх розпуттях у засідку сідає.
13 Вона хапає його та цілує,
і безлично до нього каже:
і безлично до нього каже:
14 “Мала принести мирні жертви,
сьогодні я мої обітниці сповнила.
сьогодні я мої обітниці сповнила.
15 Тому й вийшла я тобі назустріч,
тебе шукати — та знайшла тебе я.
тебе шукати — та знайшла тебе я.
16 Постелю мою я прибрала килимами,
тонку єгипетську тканину розстелила.
тонку єгипетську тканину розстелила.
17 Поприскала я ліжко моє
міррою, алое, цинамоном.
міррою, алое, цинамоном.
18 Ходи лишень, упийся до ранку пестощами,
та насолодимось любов'ю,
та насолодимось любов'ю,
19 бо мужа нема дома,
вибравсь у далекую дорогу.
вибравсь у далекую дорогу.
20 Сакву грошей забрав з собою;
як місяць буде у повні, повернеться він додому.”
як місяць буде у повні, повернеться він додому.”
21 Зводить вона його своїм щедрим щебетанням,
зводить його солодкими словами.
зводить його солодкими словами.
22 І він умить за нею тягне,
немов віл, що йде під обух,
немов олень, що в сильце вскочив,
немов віл, що йде під обух,
немов олень, що в сильце вскочив,
23 покіль стріла його печінки не прошиє,
немов та пташка, що сама летить у сітку,
не знаючи, що йдеться про її погибель.
немов та пташка, що сама летить у сітку,
не знаючи, що йдеться про її погибель.
24 Слухай тепер мене, мій сину,
вважай на слова уст моїх.
вважай на слова уст моїх.
25 Нехай твоє серце до її доріг не хилиться,
не блукай її стежками;
не блукай її стежками;
26 бо багатьох вона на смерть поранила,
і найсильніші всі жертвою її упали.
і найсильніші всі жертвою її упали.
27 Дім її — дорога до Шеолу,
вона веде вниз до покоїв смерти.
вона веде вниз до покоїв смерти.
Книга приказок Соломонових, 7 глава