1 Але сини Ізраїля вчинили, що Господеві було не довподоби, й Господь віддав їх мідіянам у руки на сім років.
2 І рука мідіян затяжіла над Ізраїлем так гнітюче, що сини Ізраїля мусіли наробити собі гірських сховків, вертепів та кріпостей.
3 І що ізраїльтяни було понасівають, здіймуться мідіяни, амалекитяни й сини сходу походом проти них;
4 заляжуть табором та й нівечать увесь урожай краю аж до Гази і не зоставляють нічого на прожиток Ізраїлеві, ані овечки, ані вола, ані осла.
5 Бо наступали вони з худобою, і наметів у них було безліч, як сарани, та й їх самих і верблюдів було безчисла, і насувались вони на землю, щоб пустошити її.
6 Ізраїль ослаб вельми через мідіян, і заголосили сини Ізраїля до Господа.
7 І як заквилили сини Ізраїля до Господа на мідіян,
8 то послав Господь пророка до синів Ізраїля, що промовив до них: “Так каже Господь, Бог Ізраїля: Я вивів вас з Єгипту, визволив вас із дому рабства.
9 Я вирятував вас із рук єгиптян і з рук усіх ваших гнобителів, і, попроганявши їх перед вами, дав вам їхню землю;
10 і сказав до вас: я Господь, Бог ваш; не почитайте богів аморійських, що в їхній землі живете. Та ви не послухалися голосу мого.”
11 І прийшов ангел Господній та й сів в Офрі під дубом, що належав Йоашеві Авієзеріеві, саме тоді, як син його Гедеон товк пшеницю у ступі, щоб сховати її від мідіян.
12 Ангел Господній з'явивсь йому та й каже до нього: “Господь з тобою, хоробрий чоловіче!”
13 А Гедеон до нього: “Любий мій пане, коли ж Господь з нами, так чого ж усе це скоїлося з нами? І де всі його чудеса, що про них нам наші батьки оповідали, казавши: Хіба не вивів Господь нас із Єгипту? Та ось тепер Господь і відіпхнув нас і віддав нас у руки мідіянам.”
14 Господь же звернувся до нього й сказав: “Іди в оцій твоїй силі. Ти врятуєш Ізраїля від руки мідіян. Знай, я тебе посилаю!”
15 Та Гедеон відрік йому: “Мій Владико любий! Чим же я вирятую Ізраїля? Родина моя найостанніша в Манассії, та й я найменший у домі мого батька.”
16 Господь же сказав до нього: “Я буду з тобою, і ти поб'єш мідіян, як одного чоловіка.”
17 Тоді Гедеон сказав: “Якщо я знайшов ласку в очах у тебе, то прошу тебе, дай мені знак, що це ти зо мною розмовляєш.
18 Не відходь, прошу, звідси, доки не повернусь до тебе й не принесу дар від мене, поклавши перед тобою.” А той: “Буду ждати, -каже, — покіль повернешся.”
19 Пішов Гедеон і приготував козенятко та неквашених коржів з однієї ефи муки. М'ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик; виніс те все й поставив перед ним під дубом.
20 Ангел же Божий сказав йому: “Візьми м'ясо та неквашені коржі й поклади на цю скелю, а юшку вилий.” І зробив так.
21 Тоді ангел Господній кінцем палиці, що тримав у руці, приторкнувсь до м'яса й коржів, і піднявсь огонь із скелі й пожер м'ясо й коржі. Ангел же Господній зник з очей у нього.
22 І побачив тоді Гедеон, що то був ангел Господній і скрикнув: “Горе мені, Господи Боже, бо я бачив ангела Господнього віч-на-віч.”
23 Господь же мовив до нього: “Мир тобі, не бійся, ти не вмреш!”
24 Спорудив Гедеон там жертовник Господеві й назвав його: “Господь — мир”. І досі він стоїть в Офрі Авієзеріїв.
25 Тієї ж самої ночі сказав йому Господь: “Візьми бичка твого батька і другого бичка семилітка й зруйнуй жертовник Ваала, що в твого батька, й порубай Ашеру, що стоїть коло нього.
26 І тоді спорудиш Господеві, Богу твоєму, на верху тієї кам'яної тверді, жертовник. Потім візьмеш другого бичка й принесеш його у всепалення на дровах Ашери, що порубаєш.”
27 Узяв тоді Гедеон десять чоловік із своїх слуг і вчинив, як повелів йому Господь; але що боявся родини батька свого й мешканців міста, замість робити це днем, зробив вночі.
28 Встали мешканці міста рано-вранці й побачили зруйнований жертовник Ваала й Ашеру, що біля нього, порубану, і другого бичка, принесеного в жертву на новоспорудженому жертовнику.
29 І заходились вони один одного питати: “Хто це зробив?” І, по докладних розпитах та розслідах, сказано їм: “Гедеон, син Йоаша, таке вчинив.”
30 І сказали тоді мешканці міста до Йоаша: “Виведи сина твого! Смерть йому, бо зруйнував жертовник Ваала й порубав Ашеру, що була біля нього.”
31 Та Йоаш відповів усім, що стояли проти нього: “То це ви хочете обстоюватися за Ваала? Чи, може, хочете допомогти йому? Хто за нього буде вставлятись, той помре ще До завтрішнього ранку. Коли він бог, сам нехай постоїть за себе супроти того, хто зруйнував його жертовник.”
32 І того дня прозвано Гедеона “Єрувваал”, тобто “Нехай судиться з ним Ваал”, — бо він зруйнував його жертовник.
33 Тоді всі мідіяни, амалекитяни та сини сходу зібралися разом і, переправившись (через Йордан), отаборились у Єзреел-долині.
34 Зійшов тоді на Гедеона дух Господній і він засурмив, і родина Авієзера зібралась іти з ним.
35 Послав Гедеон послів і до всього Манассії, що теж зібрався, щоб іти з ним. Потім послав послів до Ашера, Завулона та Нафталі, й вони вийшли їм назустріч.
36 Промовив тоді Гедеон до Бога: “Коли ти справді хочеш рятувати Ізраїля моєю рукою, як обіцяв,
37 то ось я розстелю на току вовняне руно. Якщо роса впаде тільки на руно, а вся земля буде суха, то знатиму, що спасеш Ізраїля моєю рукою, як обіцяв.”
38 Так і сталось. Устав він другого дня вранці, стиснув руно та витиснув з нього росу, повну чашу води.
39 Однак же Гедеон промовив до Бога: “Нехай твій гнів не запалає проти мене, коли ще раз промовлю. Дозволь мені, прошу, зробити ще одну пробу з руном: нехай тільки воно буде сухе, на всій же землі нехай буде роса.”
40 І вчинив Бог так тієї ночі: тільки руно було сухе, а на землі навкруги була роса.
Книга Суддів, 6 глава