1 Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?
2 Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;
3 Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:
4 Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!
5 Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі — розуму!
6 Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.
7 Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, — гидота устам моїм.
8 Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.
9 Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.
10 Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;
11 Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.
12 Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.
13 Страх Господень — значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.
14 В мене рада й правда, я — розум, у мене сила.
15 Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;
16 Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.
17 Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.
18 І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;
19 Плоди мої лучші золота — золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.
20 Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,
21 Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.
22 Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;
23 Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.
24 Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.
25 Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;
26 Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.
27 Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,
28 Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),
29 Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, —
30 Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,
31 Веселячись на земному крузї його, радість же моя була — дїти людські.
32 Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.
33 Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.
34 Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!
35 Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;
36 Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.
Книга приказок Соломонових, 8 глава