1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Книга Псалмів, псалом 101