1 І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмо́ві.
2 Він же промовив у відповідь їм: „Чи бачите ви все оце? Поправді кажу́ вам: Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“
3 Коли ж Він сидів на Оли́вній горі, підійшли Його учні до Нього само́тньо й спитали: „Скажи нам, — коли станеться це? І яка буде ознака прихо́ду Твого й кінця віку?“
4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Стережіться, щоб вас хто не звів!
5 Бо багато хто при́йде в Ім'я́ Моє, кажучи: „Я Христос“. І зведуть багатьох.
6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки́, — глядіть, не лякайтесь, бо „статись належить тому“. Але це не кінець ще.
7 Бо „повстане наро́д на народ, і царство на царство“, і голод, мор та землетруси настануть місця́ми.
8 А все це — поча́ток терпінь породільних.
9 На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть нена́видіти всі народи за Ймення Моє.
10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один о́дного будуть, і один о́дного будуть нена́видіти.
11 Постане багато фальшивих пророків, — і зведу́ть багатьо́х.
12 І через розрі́ст беззаконства любов багатьох охоло́не.
13 А хто витерпить аж до кінця, — той буде спасе́ний!
14 І проповідана буде ця Євангелія Царства по ці́лому світові, на свідо́цтво наро́дам усім. І тоді при́йде кінець!
15 Тож, коли ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, — хто читає, нехай розуміє, —
16 тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають.
17 Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого́.
18 І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою.
19 Горе ж вагі́тним і тим, хто годує грудьми́, за днів тих!
20 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.
21 Бо скорбо́та велика настане тоді, „якої не було́ з первопо́чину світу аж досі“ й не бу́де.
22 І коли б не вкороти́лись ті дні, не спаслася б ніяка люди́на; але через ви́браних дні ті вкоро́тяться.
23 Тоді, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут" чи „Отам“, — не йміть віри.
24 Бо постануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели́ б, коли б можна, і ви́браних.
25 Оце Я наперед вам сказав.
26 А коли скажуть вам: „Ось Він у пустині“ — не виходьте, „Ось Він у криївках“ — не вірте!
27 Бо як бли́скавка та вибігає зо схо́ду, і з'являється аж до за́ходу, так буде і при́хід Сина Лю́дського.
28 Бо де труп, — там зберуться орли́.
29 І зараз, по скорботі тих днів, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла“, і зорі попа́дають з неба, і сили небесні пору́шаться.
30 І того ча́су на небі з'я́виться знак Сина Лю́дського, і тоді „заголосять всі зе́мні племе́на“, і побачать вони „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах небесних" із великою поту́гою й славою.
31 І пошле анголі́в Своїх Він із голосним сурмови́м гуком, і зберуть Його ви́браних — „від вітрі́в чотирьох, від кінців неба аж до кі́нців його“.
32 Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і ки́неться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.
33 Так і ви: коли все це побачите, знайте, що бли́зько, — під дверима!
34 Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться.
35 Небо й земля промине́ться, але не минуться слова́ Мої!
36 А про день той й годину не знає ніхто: ані анголи́ небесні, ані Син, — лише́ Сам Отець.
37 Як було за днів Но́євих, так буде і при́хід Сина Лю́дського.
38 Бо так само, як за днів до пото́пу всі їли й пили, женилися й заміж вихо́дили, аж до дня, „коли Ной увійшов до ковче́гу“,
39 і не знали, аж поки пото́п прийшов та й усіх забрав, — так буде і при́хід Сина Лю́дського.
40 Будуть двоє на полі тоді, — один ві́зьметься, а другий поли́шиться.
41 Дві будуть молоти на жо́рнах, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.
42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня при́йде Господь ваш.
43 Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й сторожі при́йде зло́дій, то він пильнував би, і підкопа́ти свого дому не дав би.
44 Тому бу́дьте готові й ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!
45 Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челя́дниками давати своєчасно поживу для них?
46 Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так!
47 Поправді кажу́ вам, що над ці́лим маєтком своїм він поставить його.
48 А як той злий раб скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“,
49 і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яни́цями,
50 то пан того раба при́йде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.
51 І він пополови́ні розі́тне його́, і визначить долю йому з лицемірами, — буде плач там і скре́гіт зубів!
Євангелія від св. Матвія, 24 глава