1 І він прожив три роки, і не було війни між Сирією і між Ізраїлем.
2 І сталося в третьому році, пішов Йосафат, цар Юди, до царя Ізраїля.
3 І промовив цар Ізраїля до своїх слуг: Чи знаєте, що нашим є Реммат ґалаадський? А ми мовчимо, не забираємо його з руки царя Сирії!
4 І промовив цар Ізраїля до Йосафата: Піди з нами війною на Реммат ґалаадський! А Йосафат сказав: Я так само, як і ти, і мій народ так само, як і твій народ, і мої коні так само, як твої коні.
5 І сказав Йосафат, цар Юди, цареві Ізраїля: Запитайте ж сьогодні в Господа!
6 Тож ізраїльський цар зібрав усіх пророків, якихось чотириста чоловік, і запитав їх цар: Чи йти мені війною на Реммат ґалаадський, чи краще я стримаюся? А вони сказали: Іди, і Господь неодмінно видасть [1]його в руки царя!
7 Та Йосафат звернувся до царя Ізраїля: Чи немає тут Господнього пророка? Давайте запитаємо Господа через нього!
8 А цар Ізраїля промовив до Йосафата: Ще є один чоловік, щоб запитати Господа через нього, — Міхей, син Ємлі. Та я його зненавидів, бо не говорить про мене добре, але тільки погане. І сказав Йосафат, цар Юди: Хай цар так не говорить.
9 Тоді цар Ізраїля покликав одного євнуха і сказав: Скоро! Міхея, сина Ємли!
10 І цар Ізраїля, і Йосафат, цар Юди, кожний сидів на своєму троні, озброєні, у брамі Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
11 А Седекія, син Ханана, зробив собі залізні роги і сказав: Так говорить Господь: Ось ними заколеш Сирію, аж доки не буде знищена!
12 І всі пророки так само пророкували, кажучи: Іди на Реммат ґалаадський, і пощастить, і Господь видасть його і царя Сирії у твої руки.
13 А посланець, який пішов покликати Міхея, сказав йому, вмовляючи: Ось усі пророки одними устами проголошують добре про царя. Будь і ти у твоїх словах згідний зі словами одного з них і говори добре!
14 Та Міхей сказав: Нехай живе Господь, бо те, що тільки скаже мені Господь, це звіщатиму!
15 І він прийшов до царя, і цар йому сказав: Міхею, чи йти мені війною на Реммат ґалаадський, чи краще я стримаюся? А він сказав: Іди, і Він пошле успіх, — Господь видасть його в руки царя!
16 Та цар сказав йому: Скільки разів я заклинатиму тебе, щоб Іменем Господа ти говорив мені правду?
17 А Міхей відповів: Не так! Я побачив увесь Ізраїль розкиданим по горах, наче стадо, в якого немає пастиря, і Господь сказав: Немає володаря в них, нехай кожний повернеться до свого дому в мирі!
18 І цар Ізраїля промовив до Йосафата, царя Юди: Хіба я не сказав тобі: Цей мені не пророкує добро, але тільки зло?
19 А Міхей відповів: Не так! Це не я, послухай Господнє слово! Не так! Я побачив Господа, Бога Ізраїля, Який сидів на Своєму престолі, а все небесне військо стояло довкола Нього — справа від Нього і зліва від Нього.
20 І Господь запитав: Хто обмане Ахава, царя Ізраїля, і той піде, і поляже в Ремматі ґалаадському? Цей говорив так, а інший — так.
21 Та вийшов дух, став перед Господом і сказав: Я його обману. А Господь запитав його: Яким чином?
22 І той відповів: Я вийду і буду духом омани в устах усіх його пророків! І Він сказав: Обманеш і здолаєш! Вийди і зроби так!
23 І ось тепер Господь дав духа омани в уста всіх цих твоїх пророків, і Господь проголосив на тебе зло!
24 Тоді Седекія, син Ханани, підійшов, вдарив Міхея по щоці й запитав: Який Господній Дух говорить у тобі?
25 А Міхей сказав: Ось ти побачиш у той день, коли ввійдеш до комірки в кімнаті, щоб заховатися!
26 Тоді цар Ізраїля сказав: Візьміть Міхея і поверніть його до Емира, володаря міста. А Йоасові, синові царя,
27 скажи кинути цього до в’язниці й годувати його хлібом смутку і поїти водою смутку аж до мого повернення в мирі!
28 Та Міхей відповів: Якщо ти справді повернешся [2] в мирі, то Господь не промовляв через мене!
29 І пішов цар Ізраїля, а з ним — Йосафат, цар Юди, на Реммат ґалаадський.
30 І цар Ізраїля сказав Йосафатові, цареві Юди: Я прикриюся і піду в бій, а ти одягнися в мій одяг. І прикрився цар Ізраїля, і пішов у бій.
31 А цар Сирії наказав тридцяти двом начальникам своїх колісниць, кажучи: Не воюйте ні з великим, ні з малим, але тільки із самим царем Ізраїля!
32 І сталося, коли начальники колісниць побачили Йосафата, царя Юди, то вони сказали: Цей виглядає, як цар Ізраїля! — і оточили його, щоб воювати. А Йосафат закричав.
33 І сталося, коли начальники колісниць побачили, що він не є царем Ізраїля, то повернули від нього.
34 Та один влучно натягнув лука і уразив стрілою царя Ізраїля між легенями і між панциром, і він сказав своєму проводиреві колісниці: Поверни свої руки і виведи мене з бою, бо я поранений!
35 І в той день хід бою змінився, і цар стояв на колісниці проти Сирії від ранку аж до вечора, а з рани на долівку колісниці текла кров. І ввечері він помер, а кров витікала з рани на долівку колісниці.
36 І, коли заходило сонце, виступив уперед вісник, гукаючи: Кожний нехай повертається у своє місто і до своєї землі,
37 бо цар помер!
І прибули до Самарії, і поховали царя в Самарії.
І прибули до Самарії, і поховали царя в Самарії.
38 І помили колісницю біля джерела Самарії, і свині та пси лизали кров, і розпусниці помилися в крові — за Господнім словом, яке Він сказав.
39 А решта оповідей про Ахава, і все, що він зробив, і про дім зі слонової кості, який спорудив, і про всі міста, які збудував, ось чи не записане це в книзі літопису царів Ізраїля?
40 І заснув Ахав зі своїми батьками, а замість нього зацарював його син Охозія.
41 Йосафат, син Аси, царював над Юдою. Він зацарював у четвертому році Ахава, царя Ізраїля.
42 Йосафат був тридцятип’ятилітнього віку, коли він зацарював, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі, а ім’я його матері — Азува, дочка Селея.
43 І він ходив усією дорогою свого батька Аси. Він не звернув з неї, чинячи те, що правильне в Господніх очах.
44 Лише висоти не знищив, — народ ще приносив жертви і кадив ладаном на висотах.
45 І Йосафат був у мирі із царем Ізраїля.
46 А решта оповідей про Йосафата та про його подвиги, які вчинив, ось чи не записане це в книзі літопису царів Юди?
47
48
49
50
51 І заснув Йосафат зі своїми батьками, і поховано його біля його батьків у місті Давида, його батька. А замість нього зацарював його син Йорам.
52 І Охозія, син Ахава, зацарював над Ізраїлем у Самарії в сімнадцятому році Йосафата, царя Юди. Він царював в Ізраїлі два роки.
53 І чинив зло перед Господом, і пішов дорогою свого батька Ахава та дорогою Єзавелі, своєї матері, і в гріхах дому Єровоама, сина Навата, який довів Ізраїль до гріха.
54 І він служив Ваалам, поклонявся їм і викликав гнів Господа, Бога Ізраїля, — згідно з усім, що чинилося перед ним.
Перша книга царів, 22 глава