1 І весь народ землі взяв Озію, який був шістнадцятилітнім, і вони настановили його царем замість Амасії, його батька.
2 Він збудував Елат, — після того, як цар заснув зі своїми батьками, він його повернув Юді.
3 Озія зацарював у шістнадцятилітньому віці й п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Халія, з Єрусалима.
4 І він чинив те, що правильне перед Господом, згідно з усім, що робив Амасія, його батько.
5 І шукав Господа в дні Захарії, який мав знання в Господньому страху. У свої дні він шукав Господа, і Господь давав йому успіх.
6 І він виступив, і воював з филистимцями, знищив мури Ґета, мури Явни, мури Азота і збудував міста, приналежні до Азоту і між филистимцями.
7 І Господь зміцнив його над филистимцями і над аравійцями, які жили на скалі, і над мінейцями.
8 Мінейці дали Озії дари, — його ім’я було відоме аж до входу в Єгипет, бо він став могутнім аж до висот.
9 Озія збудував вежі в Єрусалимі, над Кутовою брамою, над Брамою долини і на кутах, і укріпив їх.
10 Він збудував також вежі в пустелі й викопав багато водоймищ, бо в нього було багато худоби в Сефалі та на рівнині, і виноградарів у горах та в Кармилі, бо він любив рільництво.
11 І в Озії була армія, щоб вести війну і виходити в лавах за точним підрахунком, а їхній загальний список зроблений рукою писаря Іїла, судді Маасея та рукою Ананії, заступника царя.
12 Загальна кількість патріархів, спроможних вести війну — дві тисячі шістсот,
13 і з ними — військова міць — триста сім тисяч п’ятсот воїнів. Це ті, які ведуть війну силою своєї моці, щоб прийти на допомогу цареві проти ворогів.
14 І Озія приготував їм, усій армії, щити, списи, шоломи, панцири, луки і пращі для метання каміння.
15 Він спорудив у Єрусалимі машини, вироблені мудро, щоби були на вежах і на кутах, аби метати стріли і велике каміння. І чутка про їхню будову поширилась дуже далеко, бо дивовижним чином йому була надана допомога, аж доки він не став могутнім.
16 А коли він став могутнім, то звеличився своїм серцем, собі на загибель, згрішив проти Господа, свого Бога, — він увійшов у Господній храм, щоб кадити на кадильному жертовнику.
17 А за ним увійшов священик Азарія, і з ним — вісімдесят Господніх священиків, сильні сини.
18 Вони виступили проти царя Озії і сказали йому: Не тобі, Озіє, кадити Господу, але тільки священикам, освяченим синам Аарона, належиться кадити! Вийди зі святилища, бо ти відступив від Господа, і не буде тобі це на славу Господа Бога!
19 Озія розлютився, а в його руці — кадильниця, щоб кадити в храмі, і коли він розлютився на священиків, то в присутності священиків, там, у Господньому домі, над кадильним жертовником, на його чолі виступила проказа.
20 І первосвященик і священики повернулися до нього, і ось він прокажений на чолі. І швидко вивели його звідти, бо і він сам поспішив вийти, тому що Господь його покарав.
21 І цар Озія був прокаженим аж до дня його смерті, і перебував прокаженим у відокремленому домі, бо був відділений від Господнього дому. А Йоатам, його син, був над його царством, судячи народ землі.
22 А решта оповідей про Озію, перші й останні, записані пророком Єссієм.
23 І Озія заснув зі своїми батьками, і його поховали з його батьками на рівнині царських гробниць, бо сказали, що він є прокажений. А замість нього зацарював Йоатам, його син.
Друга книга хроніки, 26 глава