Библия тека

Собрание переводов Библии, толкований, комментариев, словарей.


1 Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
2 А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
3 Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
4 А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
5 І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
6 І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
7 Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
8 І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
9 але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
10 І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
11 І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
12 І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
13 і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
14 І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
15 Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
16 А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
17 Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
18 А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
19 Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
21 Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
22 увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
23 І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
24 І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
25 І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
26 І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
27 Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
28 та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
29 А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
30 І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
31 А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
32 Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
33 Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
34 Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
35 І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
36 тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
37 Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
38 Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
39 І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
40 Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
41 Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
42 І всі вони поїли й наситилися,
43 а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
44 А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
45 І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
46 І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.
47 А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
48 Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
49 Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
50 бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
51 Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
52 А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
53 І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
54 Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
55 оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
56 І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.

Євангелія від св. Марка, 6 глава

ПОМОЧЬ НАМ В РАЗВИТИИ

Получили пользу? Поделись ссылкой!


Напоминаем, что номер стиха — это ссылка на сравнение переводов!


© 2016−2024, сделано с любовью для любящих и ищущих Бога.