1 І я почув гучний голос із храму, що говорив сімом ангелам: Ідіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву!
2 І перший пішов та вилив свою чашу на землю, — і обсіли людей страшні й жахливі болячки — тих, хто мав знак звіра, які поклонялися його образові.
3 А другий вилив свою чашу в море — і стала кров, наче в мерця, і вимерла кожна жива душа, яка в морі.
4 А третій вилив свою чашу на ріки й джерела вод — і стали кров’ю.
5 І я почув ангела вод, який промовляв: Справедливий Ти, Хто є, і Хто був, і Святий, бо Ти це присудив, —
6 за те, що вони пролили кров святих і пророків, — і Ти дав їм пити кров. Вони варті того!
7 І я чув [від] жертовника слова: Так, Господи Боже, Вседержителю, правдиві й праведні суди Твої!
8 А четвертий [ангел] вилив свою чашу на сонце — і дано йому палити людей вогнем.
9 І палила людей велика спека, а вони зневажали Ім’я Бога, Який має владу над цими карами, та не покаялися, щоб віддати Йому славу.
10 А п’ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра — і стало царство його темним, і кусали свої язики від болю
11 та зневажали Бога Небесного від свого болю і від своїх ран, але не покаялися у своїх вчинках.
12 А шостий ангел вилив свою чашу на велику ріку Євфрат — і висохла вода, аби приготувати дорогу царям, які зі сходу сонця.
13 І я побачив, що з уст змія, і з уст звіра, і з уст лжепророка вийшли три нечисті духи, наче жаби.
14 Це демонські духи, які роблять ознаки; вони виходять до царів усього світу, щоби зібрати їх на битву великого дня Бога Вседержителя.
15 Ось, приходжу, мов злодій. Блаженний, хто пильнує і хто береже свій одяг, щоб не ходити нагим і щоб не бачили його сорому!
16 І зібрав їх на місце, що по-єврейськи називається Армаґедон.
17 А сьомий [ангел] вилив свою чашу на повітря — і залунав гучний голос із [небесного] храму, від престолу, проголошуючи: Сталося!
18 І зчинилися блискавки, голоси і громи, і стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!
19 І розпалося велике місто на три частини; розвалилися і міста народів. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоби дати йому чашу вина Його лютого гніву.
20 І зник кожний острів, і не стало гір.
21 І величезний град завбільшки з талант [1] падав з неба на людей; і люди зневажали Бога за кару градом, тому що та кара була дуже велика.
Об'явлення св. Івана Богослова, 16 глава