1 Усюди, куди надійшов цей наказ, ставилося народам народне свято з веселістю і радістю, бо закореніла ненависть, що давно в них була в розумі, тепер явно стала очевидною.
2 Тож для юдеїв був безперервний плач і сумний крик зі сльозами, і стогін, коли всюди палало їхнє серце, оплакуючи несподіваний, раптово накладений на них присуд вигублення.
3 Яке місцеперебування чи місто, чи яка повністю заселена місцевість, чи які вулиці не наповнилися їхнім плачем і риданням?
4 Бо так з гіркою безпощадною душею відсилалися разом вождями, які на місцях, так що стосовно незвичайних кар і деякі з народів, маючи перед очима спільне милосердя і думаючи про невідомий кінець життя, сильно оплакували їхнє нещасне вигнання.
5 Адже вели безліч старців, покритих сивиною від старості, повільних ходом, згорблених життям, що без усякої пошани змушені йти, були змушувані до швидкої подорожі.
6 А ті молодиці, які щойно ввійшли до подружньої кімнати, до спільного життя, замість радості перейшли на плач, і, посипавши попелом запашне волосся, були ведені непокритими, а одностайно замість шлюбних пісень починали жалібний спів, як мучені жорстокістю чужоземців.
7 Зв’язаними публічно із силою їх тягнули аж до човна на посадку.
8 А їхні подружжя пов’язані шнурами замість вінків на шиї, у розквіті молодого віку, замість радості та молодечих веселощів решту днів шлюбу проводили в плачі, вже бачачи ад, що лежав біля ніг.
9 Їх вели, як худобу, вели в залізних кайданах, одні були прив’язані за шию до лавок кораблів, а ноги інших забиті в міцні колодки,
10 і ще на додаток були щільно обкладені дошками, щоби звідусіль було темно для очей, під час усього плавання отримували ставлення, як до зрадників.
11 Вони були привезені до місця, що назване Схедія, і коли закінчилося плавання, як і було постановлено царем, був виданий наказ розмістити їх на тому стадіоні, що перед містом, який стояв із величезним муром довкола, і стояв вигідно для спостереження всіма, що входили до міста, і для тих, що з них наставлені виходити до околиці, аби вони не спілкувалися з його силами, і повністю не удостоїлися оборони.
12 А коли це сталося, то цар, почувши, що ті співвітчизники, які з міста, потай дуже часто виходили, щоб гірко оплакувати на нещастя братів,
13 розлютившись, наказав і однаково із цими, тим самим способом, як і з ними зробити, не зменшуючи жодним чином їхньої кари,
14 а кожне плем’я записати по імені, не на виконання важких робіт, але щоби були мучені наказаними муками, а вкінці були вбиті в часі одного дня.
15 Отже, їх запис відбувався з великим поспіхом і з ревним служінням від сходу сонця аж до заходу, та до кінця не був доведений за сорок днів.
16 А цар постійно був сильно сповнений радістю, він робив бенкет для всіх ідолів, і розумом, що далеко заблудив від правди, і брудними устами вихвалював німе і те, що не може говорити чи їм допомогти, а на великого Бога виговорював те, що не годиться.
17 Після вищеназваного проміжку часу, писарі принесли цареві, що більше не можуть списувати юдеїв через їх незліченну множину,
18 оскільки ще є численні по околицях, а деякі ще є по домах, інші ж по місцях, так що це неможливо всім правителям, що в Єгипті.
19 А коли він їм дуже жорстоко пригрозив як підкупленим, аби знайти засіб для їхньої втечі, то, аби його в цьому явно переконати,
20 вони сказали за допомогою доказу, що вже забракло і паперу для письма, і тростин, які вони застосовували.
21 А це було діло непереможного передбачення Того, Хто з неба допомагав юдеям.
Третя книга Макавеїв, 4 глава